Пенсіонера судять за вербування агента СБУ для російських спецслужб. Три роки в СІЗО, сфабрикована справа чи реальна загроза державній безпеці?
Анатолій Когут, 63-річний пенсіонер із Донеччини, уже три роки перебуває в київському СІЗО. Йому інкримінують тероризм — вербування людей в інтересах терористичного угруповання «ДНР» і підготовку вбивств топпосадовців Служби безпеки України. Але сам Когут наполягає: справа — від початку до кінця сфабрикована. Між цими двома версіями — заплутана оперативна гра, агент під псевдо «Шевченко» і суперечливі аудіозаписи.
| КЛЮЧОВІ ФІГУРИ СПРАВИ 🔴 Анатолій Когут — обвинувачений, 63 р., уродженець Донеччини 🟡 Дмитро Пономаренко — агент СБУ («Дітріх», «Катренко», «Борисфен»), ключовий свідок 🔵 Сергій Чуков — колишній співробітник СБУ, нині посадовець «ЦРБ ДНР» 🟠 «Ставрас» (Ігор Вікторович) — куратор «МГБ ДНР», імовірно, представник ФСБ ⚫ Олександр Поклад, Анатолій Сандурський, Роман Червінський — ймовірні цілі замовних вбивств |
Від Донецька до Києва: хто такий Когут
Анатолій Когут народився і виріс на Донеччині. Після 2014 року, коли частина регіону перейшла під контроль проросійських сепаратистів, він неодноразово відвідував окуповані території. Пояснення незмінне: там залишилася донька з онуками. У Донецьку — родина, і він їздив до родини.
25 січня 2022 року, за місяць до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Когута затримали у Києві — у сквері біля кінотеатру «Жовтень». На той момент він, за власними словами, жив у Польщі, де оформляв постійне місце проживання, і приїхав до столиці, щоб побачитися з сім’єю. Але слідство мало іншу версію.
Справу передали до Подільського районного суду столиці. Когуту висунули звинувачення у тероризмі. Йому вже пропонували вийти через обмін із «ДНР» — за умови визнання вини. Він відмовляється.
| «Я не буду на себя брать тот грех, который следствие навязало. Посижу и десять лет, но ничего не подпишу.» — Анатолій Когут у залі суду |
Агент під псевдо «Шевченко»: хто насправді Дмитро Пономаренко
Ключовий свідок у справі виступає під псевдонімом «Шевченко». Когут стверджує, що за цим ім’ям ховається Дмитро Пономаренко — досвідчений агент СБУ, відомий у колах під позивними «Дітріх», «Катренко» і «Борисфен».
Пономаренко — не новачок у резонансних операціях. Саме він став ключовою фігурою в одній з найгучніших спецоперацій СБУ: у 2018 році було інсценоване вбивство в Україні російського журналіста Аркадія Бабченка. Операція мала на меті виявлення та нейтралізацію агентурної мережі ворога. Вона вдалася — і набула міжнародного розголосу.
У 2020 році Пономаренко потрапив до поля зору правоохоронців у рамках іншої справи — розгрому транснаціональної організованої злочинної групи, до якої входив чеченець «Мага» (Равіль Галієв) та забудовник Максим Микитась. Пономаренка арештували разом із членами угруповання, однак суд відпустив його під домашній арешт з електронним браслетом. Невдовзі підозру з нього зняли — він отримав статус свідка.
Когут переконаний: саме ця обставина і є ключем до розуміння всього, що сталося далі. На його думку, Пономаренко обмовив його, щоб урятувати себе від кримінального переслідування.
| «Шевченко був залежний від СБУ. Він сказав те, що від нього хотіли почути.» — Анатолій Когут |
Як усе починалося: зустріч на заправці під Житомиром
За версією обвинувачення, знайомство Когута і Пономаренка відбулося влітку 2020 року на автозаправній станції поблизу Житомира. Їх звели батько і syn Грибани — представники кримінального середовища Житомирської області.
Пономаренко у свідченнях розповідає: розмова почалась як звичайна ділова бесіда, але Когут швидко перейшов до суті. Він представився людиною з хорошими зв’язками в уряді «ДНР» і розповів про свого друга — Сергія Чукова, колишнього офіцера СБУ, що після 2014 року перейшов на бік сепаратистів і нині обіймає керівну посаду в Центральному республіканському банку «ДНР», де відповідає за фінансування спецоперацій «МГБ ДНР».
Після цієї зустрічі, стверджує Пономаренко, Когут запропонував йому працювати на «ДНР». Він описує Когута як вербувальника, якого цікавили передусім діючі та колишні співробітники СБУ, ГУР і суміжних силових структур.
| «Он был агент-вербовщик со стороны «ДНР». Его интересовали сотрудники СБУ, ГУР МО Украины, различных силовых структур.» — Дмитро Пономаренко, свідчення у суді |
Пономаренко каже, що вирішив не відмовлятися від пропозиції, а діяти під контролем СБУ — з метою викриття Когута. Патріотична мотивація, за його словами, була особистою: загинули друзі, будинок тещі зруйнований, родичі вбиті.
Оперативна гра: флешки, ФСБ і куратор «Ставрас»
Протягом наступних двох років Когут і Пономаренко регулярно зустрічалися, переписувалися і телефонували один одному. Усі контакти фіксувалися в рамках негласних слідчих дій (НСРД) під контролем СБУ.
Схема, яку описує слідство, виглядала так: Когут передавав Пономаренку завдання від куратора на ім’я «Ставрас» — людини, яку слідство вважає представником ФСБ РФ на території «ДНР». Відповідно до матеріалів справи, Ставрас цікавився інформацією про американських радників в Україні, плановані операції ГУР на Сході і конкретними особами з-поміж силовиків.
| ЗАВДАННЯ, ЯКІ ПЕРЕДАВАВ КОГУТ (з матеріалів справи) 1. Дані про радників США в Україні: позивні, телефони, місця проживання і дислокації 2. Інформація про заплановані операції на територіях ЛНР і ДНР: теракти, вбивства, викрадення 3. Встановлення місць проживання та телефонів колишніх співробітників СБУ і ГУР 4. Сприяння вивезенню конкретних осіб на непідконтрольну Україні територію — за винагороду 1 млн грн |
У відповідь Пономаренко передавав Когуту флешки з «розвідданими» — насправді фейковою інформацією, спеціально підготовленою СБУ. Когут перевозив ці матеріали до Донецька і здавав представникам «МГБ ДНР». Росіяни, втім, залишилися незадоволені: за словами Пономаренка, вони відповіли, що «на флешках все взяте з інтернету» і відмовилися платити обіцяну винагороду.
Хто такий Ставрас — і чому це важливо
Одна з найслабших ланок обвинувачення — фігура куратора «Ставраса». У матеріалах справи він фігурує як «Ігор Вікторович», імовірний представник п’ятої служби ФСБ РФ на підконтрольній бойовикам території. Однак встановити його особу так і не вдалося.
Захист Когута акцентує увагу на цьому: у записаних розмовах Когут жодного разу прямо не підтверджує, що Ставрас є офіцером ФСБ або ГРУ. Натомість уникає відповіді, кажучи, що той «наглядає за всіма».
| «Это вы мне должны сказать, кто такой Ставрас. У меня у жены Ставрова фамилия. Проверьте это по документам.» — Когут на допиті |
Пономаренко у суді прямо запитував Когута про приналежність Ставраса. Той ухилявся. Захист розцінює це як доказ того, що Когут сам до кінця не розумів, з ким саме мав справу і в якій схемі брав участь.
«Зібрати в бесідці і підірвати»: найгостріший момент процесу
Центральна суперечка процесу стосується фраз про трьох офіцерів СБУ: начальника Департаменту контррозвідки Олександра Покладу, заступника голови СБУ Анатолія Сандурського і начальника 5-го управління Романа Червінського. Саме вони фігурують у рапорті оперативника СБУ як можливі цілі для викрадення або вбивства.
На суді Когут поставив Пономаренку пряме запитання — і це стало одним з найгостріших моментів процесу:
| «Можешь сказать, что я готовил? Или ты уже забыл, когда ты говорил, чтоб собрать Сандурского, Червинского и Поклада в беседку и взорвать. Это я предлагал или это ты говорил при первой встрече? Я про этих людей даже не слышал…» — Когут — Пономаренку в залі суду |
Пономаренко відмовився відповідати, пославшись на те, що Когут «висловлює власні твердження». Але визнав іншу принципову річ: приїхати до Києва в січні 2022-го Когута заманили за допомогою пропозиції — посади директора заводу в Запорізькій області.
| «Ну это был план СБУ, чтобы тебя вытащить.» — Пономаренко, визнання у суді |
Чеченці, криміналітет і підпілля напередодні вторгнення
Окремий пласт обвинувачення стосується контактів Когута з організованими злочинними угрупованнями, зокрема вихідцями з Чечні. Пономаренко стверджує, що саме Когут познайомив його з чеченськими «спортсменами» — недавніми переселенцями, яких він характеризує як заздалегідь закинутих Росією агентів.
За словами свідка, Когут представив цих людей як тих, хто «перед вторгненням увійде в підпілля і допоможе росіянам». Також Пономаренко стверджує, що Когут наполягав на його поїздці до Москви для «вербувальної бесіди» з людьми, які планували вторгнення. Він вважає, що ці люди — Сивкович і генерал Бєсєда з 5-ї служби ФСБ.
| «Он настаивал, чтобы я ехал в Москву скорее, потому что намечается вторжение в Украину и им нужны здесь агенты… Чтобы представить меня минимум второму лицу, которое дало бы деньги для диверсионной деятельности.» — Пономаренко у суді |
Щоб вивезти Пономаренка до Росії непомітно, йому пропонували «затерти» записи про перетини кордону, переправити через Китай або навіть надіслати приватний літак.
Записи, які нічого не доводять — або доводять усе
Основна доказова база у справі — тисячі годин відео- та аудіозаписів розмов між Когутом, Пономаренком і Чуковим. Більшість із них стосуються побутових справ, торгівлі обладнанням, обміну новинами. Нічого кримінального.
Когут неодноразово вимагав від прокурора чітко вказати фрагменти, де безпосередньо обговорюється підготовка злочинів. Серед масиву записів є розмови, в яких фігурує Ставрас і передача інформації — але ступінь усвідомленої участі Когута в цих схемах залишається предметом суперечки між обвинуваченням і захистом.
Захист наполягає: Когут — не більше ніж «листоноша», як він сам себе назвав у одній із записаних розмов. Людина, яку використовували всліпу, не посвячуючи в деталі. Обвинувачення наполягає на зворотному: він свідомо і системно діяв в інтересах ворога.
Противостояння в залі суду
Очна конфронтація двох чоловіків у суді вийшла бурхливою — попри те, що Пономаренко перебував в іншому приміщенні і спілкувався через відеозв’язок без зображення. Судді довелося кілька разів закликати сторони до порядку.
| «Ты и есть террорист. Ты хуже чем террорист. Ты предатель, который готовил вторжение русских войск в Украину.» — Пономаренко | |
| «Ты говоришь неправду. Ты знаешь заблаговременно, что это не так.» — Когут у відповідь |
Когут запитав: «Ти мене не виманював із Польщі?» Пономаренко відповів: «Ти сам приїхав». Але потім визнав: так, план залучити Когута до Києва існував і був санкціонований СБУ. Для обвинуваченого це — підтвердження провокації. Для обвинувачення — законна оперативна дія проти людини, яка вже вчиняла злочини.
Що далі
Справа Когута лишається в суді. Три роки в СІЗО без вироку. Захист продовжує наполягати на фабрикації і провокації. Прокуратура — на доведеності умислу і системній діяльності в інтересах терористичної організації.
Когут відкидає будь-які угоди. Він каже, що не підпише нічого — навіть якщо доведеться сидіти ще роки. І додає, що куратор «Ставрас» так і залишається людиною-примарою: його особу досі не встановлено, і ніхто, крім Пономаренка, офіційно не стверджує, що знав, хто він насправді.
Питання, яке так і не отримало однозначної відповіді в залі суду: хто першим вимовив прізвища Сандурського, Червінського і Покладу — Когут чи Пономаренко? Від відповіді на нього може залежати вирок.
Матеріал підготовлено на основі відкритих судових засідань та публічних джерел. Автор — Олена Савінова, 07.02.2026.
