Новий таємничий орендар, якого знайшли за допомогою Прозорро.Продажів, зобов'язався вкласти у непотрібну реставрацію будівлі 10 млн грн., після чого зможе претендувати вже на приватизацію будівлі, запопадливо оціненої дешевше за "однушку" на Троєщині
Одноповерхова садиба, найстарша на цілому Андріївському узвозі, перебуває у “занедбаному стані”: у цьому переконує посадовиця КМДА, відповідальна за охорону культурної спадщини. Саме вона, як писав Інформатор, прийняла рішення віддати садибу в оренду приватним власникам із зобов’язанням реставрувати будівлю. Але ми розшукали документи, з яких чітко видно: будівля не є закинутою, і загалом її стан є “задовільним” – тобто потреби в дорогій реставрації (а у КМДА “нарахували” аж 10 млн грн.) немає. А відтак, передача будівлі схожа на спробу просто вкрасти її в київської громади – бо, вклавши суму коштів у “поліпшення стану” комунальної споруди, приватна особа претендуватиме на те, щоб стати її власником. І це ну дуже схоже на схему.
“Будівля у занедбаному стані. Занедбаному стані!”
Про поточний стан будівлі та підстави для передачі її у приватні руки в оренду строком одразу на 15 років директорка Департаменту охорони культурної спадщини КМДА (ДОКС), Марина Соловйова, розповіла у коментарі муніципальному виданню “Вечірній Київ”. Вона зауважила, що проблеми з будівлею виникли після того, як її колишній орендар на самому початку повномасштабного вторгнення залишив Київ – та накопичив борг у 800 тис грн.
“Виконавча служба стягнула 200 тисяч – решта боргу залишилася непогашеною. Будівля перебуває в занедбаному стані”, – відповіла Соловйова виданню, опісля продублювавши тезу про “занедбаний стан”.
Після цього, зауважила посадовиця, робоча група за участі ДОКС та Департаменту комунальної власності розробила “пілотний проєкт” – і будівлю виставили для оренди через систему Prozorro. Згідно з умовами, орендар отримує садибу на Андріївському узвозі, 13Б на 15 років за умови, що у перший же рік проведе обов’язкову реставрацію споруди “згідно з Законом Укрїни “Про охорону культурної спадщини”.
“З науково-проєктною документацією, погодженням консультативної ради, дозволом на реставраційні роботи. Жодної реконструкції там не передбачено, лише реставрація… Орієнтовна вартість – близько 10 млн грн”, – повідомила Соловйова.
Яким є стан насправді
Своєю чергою, Інформатор розшукав на сайті Української універсальної біржі, що обліковує й документи від Прозорро.Продажі, цікавий документ – Акт про обстеження технічного стану будівлі на Андріївському узвозі, 13Б, складений 3 березня 2025 року. Тоді споруду обстежували представники того ж-таки ДОКС і Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури й заповідних територій. Саме він, до речі, й обліковує на своєму балансі цю пам’ятку історії місцевого значення.
У документі, який підписали одразу шестеро представників обох органів, йдеться про “задовільний” загальний стан будівлі. Якщо вичитати його детально, то можна помітити, що у кепському стані перебувають якраз деякі елементи внутрішнього декору, а також стіни, підлога й стелі, тобто, саме ці елементи, як каже про них Соловйова, нібито, можуть свідчити про “занедбаний стан” будівлі.
Що в будівлі добре:
- Загальний стан;
- Цоколі та відмостки біля них;
- Приямок входу до приміщень підвалу, інші відмостки;
- Дерев’яні зовнішні стіни;
- Дах (разом з покрівлею, кроквами, латами й водозливними трубами);
- Зовнішнє декоративне оздоблення, карниз і усе фарбування;
- Внутрішні вікна й двері;
- Впорядкована територія біля споруди.
А що у незадовільному стані:
- Внутрішні “архітектурно-конструктивні і декоративні елементи”;
- Стелі (“оздоблення старе, має пошкодження”);
- Підлоги (покриття з керамічних плит, дощаті – пофарбовані, покриття старе, завалено сміттям);
- Стіни (оздоблення старе, у підвалі стіни вологі, уражені грибком);
- Дерев’яні сходи до приміщень підвалу.
Садибу на Андріївському оцінили, як “однушку” на Трої
Не беремося судити, у яку суму – разом із науково-проєктною документацією, і обов’язково з погодженням із консультативною радою – може стати реставрація пам’ятки – усіх внутрішніх елементів, дерев’яних підлог та сходів до підвалу. Та щось підказує, що сума буде все ж меншою за 10 мільйонів гривень, яку “нарахували” чомусь у ДОКС. Та зауважимо: ця сума може бути не випадковою.
“Ім’я таємничого інвестора вона (Марина Соловйова – Ред.) так і не назвала. А загалом, згідно укладеного договору, сума інвестицій в “реставрацію” пам’ятки складе 10 млн грн., що автоматично дає підстави для приватизації як самої пам’ятки, так і, що головне, – земельної ділянки під нею”, – зауважив у дописі на Facebook київський пам’яткоохоронець Дмитро Перов.
І останнє. Згідно з проєктом договору, що Інформатор також розшукав на сайті Української універсальної біржі, балансова вартість цілої садиби у історичному центрі Києва, у центрі Андріївського узвозу, становить менше за ціну “однушки” у панельному будинку на Троєщині. Історичний будинок 1846 року площею 156,9 “квадратів” оцінили у 1,81 млн грн – тобто 43,8 тисячі доларів за курсом.
Зважаючи, що ціна “покращень” і “реставрації” більше, ніж у 5 раз перевищить, власне, вартість самої будівлі – новий орендар майже напевно спробує приватизувати історичну садибу. Відтак, те, що відбувається з будинком колишнього ресторану “Світлиця”, дуже вже схоже на печально відому схему з виведення комунального майна через суттєве поліпшення стану об’єкта (невідокремлювані покращення).
Як ресторан-нахаба намагався вкрасти тротуар на Бесарабці
Нагадаємо, днями Інформатор написав, що одноповерхову садибу, найстарішу на Андріївському узвозі, передадуть у приватні руки. Нині вона є комунальною власністю міста, та обліковується на балансі установи, що дбає про пам’ятки історії та архітектури. Однак у Департаменті охорони культурної спадщини КМДА вирішили, що вона потребує повної реставрації, і вирішили передати садибу “інвестору”.
Також ми розповідали, що ресторан ChaCha, який зайняв місце колишнього магазину “Рошен” на Хрещатику, намагався прибудувати літній майданчик до закладу з боку Бесарабського ринку. Нині тротуар поряд із закладом розібраний, а прохід по ньому – перекритий картатою будівельною стрічкою: це створює максимальну незручність для пішоходів, що намагаються оминути заклад у “час пік”.
