Військова вертикаль зазнала чергового системного струсу: Олександр Грузевич, один із найвпливовіших чиновників із найближчого оточення Головкома Олександра Сирського, втратив свою посаду. Офіційна причина за фасадом кадрових перекадровок — систематичне гальмування критично важливих рішень та незадовільні результати роботи.
Проте за лаштунками цього усунення оголилася класична схема ручного управління, де особиста лояльність цінувалася вище за безпеку держави, а статутні норми проходження служби просто ігнорувалися.
«Олександр Станіславович — мій начальник»: анатомія ручного управління
За даними джерел, головним принципом роботи Грузевича була абсолютна безапеляційність до будь-яких вказівок зверху та ігнорування будь-яких альтернативних думок. На будь-які зауваження чи спроби оптимізувати процеси відповідь була суто апаратною: «Олександр Станіславович — мій начальник».
Реакція на такий стиль управління виявилася жорсткою: за підсумками рішення про відсторонення генерала відправлено у «почесне вигнання» — виведено в розпорядження батальйону резерву.
За словами народної депутатки Марʼяни Безуглої, Грузевич був не просто рядовим генералом, а ключовою фігурою в системі посадових зловживань:
- Ідеолог силової мобілізації: Його називають одним із головних архітекторів так званої «бусифікації».
- Спротив прозорості: Генерал послідовно блокував запровадження відеокамер спостереження для працівників ТЦК та СП, консервуючи тіньові схеми та зловживання на місцях.
Кар’єрний ліфт в обхід статуту: як створювали «незамінних»
Кар’єрний зліт Грузевича — це наочна ілюстрація того, як у військовій системі будуються кулуарні клани через ігнорування стандартних правил проходження служби:
- Стрибок через ланку: Колишній командир 53-ї окремої механізованої бригади після призначення Сирського командувачем Сухопутних військ одразу обійняв посаду заступника начальника штабу цього виду військ, просто «пролетівши» обов’язкову ланку оперативного командування.
- Обраний серед рівних: З-поміж трьох заступників саме Грузевичу найшвидше запекли «зелене світло» на отримання звання бригадного генерала.
- Вершина вертикалі: У лютому 2024 року, одразу після сходження Сирського на посаду Головнокомандувача ЗСУ, Грузевича призначають начальником штабу Командування Сухопутних військ — знову в обхід усіх стандартних норм та регламентів.
Фінал схеми: втеча в «науку»?
Після гучного усунення з посади та виведення в резерв простори для маневру в колишнього сірого кардинала Сухопутних військ істотно звузилися.
У подібних ситуаціях чиновники з подібним токсичним бекграундом зазвичай застосовують відпрацьовану схему: раптове віднайдення «наукового покликання», вступ до ад’юнктури та спроба сховатися від процесуальної та правової відповідальності за ширмою наукового ступеня. Поточний розвиток подій свідчить, що саме цей сценарій стане логічним фіналом його генеральської кар’єри.
